This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Принадлежность к компании
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
Текст оригинала - английский A Blueprint for Ukraine
LVIV, Ukraine — Every kind of business in this restless pro-European stronghold near the border with Poland has an idea about how to make Ukraine like its more prosperous neighbor.
For Yaroslav Rushchyshyn, founder of a garment manufacturer, it is abolishing bizarre regulations that have had inspectors threatening fines for his handling of fabric remnants and for reporting financial losses.
For Andrew Pavliv, who runs a technology company, it is modernizing a rigid education system to help nurture entrepreneurs.
For Natalia Smutok, an executive at a company that makes color charts for paint and cosmetics, it meant starting an antibribery campaign, even though she is 36 weeks pregnant.
With the West poised to pump billions of dollars into Ukraine, the money may prove a Band-Aid unless the government addresses some of the country’s festering structural and regulatory challenges.
The International Monetary Fund, which is finishing its on-the-ground review of Ukraine this week, is expected to call for reforms as a condition of any long-term aid. Economists stress that the problems run deep in Ukraine, a country still dealing with the legacy of its Soviet past as it tries to embrace trade opportunities beyond Russia.
Since the breakup of the Soviet Union, Ukraine’s growth has badly lagged other one-time communist states. And it has fared especially poorly against Poland, its neighbor to the west, which, while by no means perfect, has been a model of how much faster a former Soviet bloc country can advance.
In the decades after communism’s fall, Ukraine and Poland have taken notably different tacks.
As part of the Soviet Union, Ukraine, a largely agrarian society that was later industrialized, has been tied to an old regulatory system where widespread corruption and oligarchs flourished. Russia’s president, Vladimir V. Putin, has continually pressured Ukraine, which he recently called a “brother nation,” to resist the West.
In comparison, Poland, an Eastern bloc country without the same influence from Russia, quickly shed its communist past, with a shock therapy approach to privatization of state enterprise and regulation. It has also been considered by the World Bank a model of education reform in the region.
The results have been stark. The output of Ukraine, which counts steel and agricultural products among its chief exports, has fallen since the last days of the Soviet Union. Poland’s has risen sharply and is far larger now than Ukraine’s, even though it has a smaller population. While Poland’s growth has slowed of late, its per-capita gross domestic product of $13,000 is roughly three and a half times as large as Ukraine’s.
In Lviv, an hour’s drive east of the Polish border, such differences are visible, said Ms. Smutok and her deputy, Iryna Bulyk.
“Better roads,” Ms. Bulyk said. “Better houses,” Ms. Smutok added.
Victor Halchynsky, a former journalist who is now a spokesman for the Ukrainian unit of a Polish bank, said the divergence of the two countries was a source of frustration.
“It’s painful because we know it’s only happened because of policy,” he said, adding that while both countries had started the reform process, Poland “finished it.”
Ukraine has been held back by a number of policies. Steep energy subsidies have kept consumption high and left the country dependent on Russian gas, draining state coffers. Mr. Pavliv said the state university system, which he called “pure, pure Soviet,” was too inflexible to set up a training program for project managers, or to allow executives without specific certifications to teach courses. An agriculture industry once a Soviet breadbasket has been hurt by antiquated rules, including restrictions on land sales. Aggressive tax police have been used to shake down businesses.
More immediately, there is the threat of war with Russia.
Ms. Smutok, whose antibribery campaign has local business leaders confronting customs officials, said the turmoil was “so close to my home I’m not really afraid of small things like corruption and fighting the government.”
Negotiations with global authorities are focused on Ukraine’s liquidity problems. The finance minister of the previous government said Ukraine needed $35 billion to right itself, but the new government suggests it is not that high. About $12 billion in debt comes due by the end of next year, a top official said, and currency reserves are dwindling.
With Russia suspending its loan package to Ukraine, European authorities have promised $15 billion; the United States has pledged $1 billion in loan guarantees. The Ukrainian government is also hoping to tap the I.M.F.’s deep pockets.
An I.M.F. team is assessing the country’s needs and contemplating what strings to attach to any money. Analysts expect the fund will call for budget cuts, including reductions in energy subsidies. European authorities are pushing for trade initiatives, to help bolster Ukraine’s exports.
Executives here welcome a potential association agreement with the European Union to open up flows of Western capital and markets, though they are not universally eager to actually join the European Union. Some fear open borders could be jarring, draining skilled workers and allowing more established foreign competitors to take business.
Pavlo Sheremeta, the country’s new minister of economic development and a native of Lviv, said, “The first problem is over-regulation, the second problem is the Ukrainian markets are monopolized by politically influential people and groups, and that’s one of the reasons that foreign investors are basically not welcome.”
The third problem, he said, was Ukraine’s court system, which “were making political decisions, not judicial decisions, and any investor would be frightened by that.”
Lviv has learned to adjust to changing rule, from the Austro-Hungarian Empire to the Nazis to the Soviets. Today its cobblestone streets and grand churches reflect a blending of styles. While it is considered Ukraine’s most European city, the nationalist message of the far right Svoboda Party has appeal here, brushing aside a history of anti-Semitism. The city itself was the scene of tensions before the Yanukovych government fell, but its mayor, an independent, has been credited with keeping order.
There is a craving for more stable times.
Mr. Pavliv, 36, wants to help turn Lviv into a little Ukrainian Silicon Valley. Someday, at least.
He runs an I.T. outsourcing company, N-iX, housed in an old Soviet television warehouse revamped with Google-like touches. There are beanbag chairs and table tennis. Office doors have pictures of American cartoons like SpongeBob and South Park.
He has long had an entrepreneurial spirit, once getting in trouble for selling paper cars used in Soviet schoolyard races. His recent ventures include a start-up called ThickButtons, an app that fattens keypad buttons after guessing which ones will be typed next.
Foreign clients of N-iX, which employs 150 people here, recently became nervous.
“Our customers were worried about what kind of business contingency plans we had,” he said. “We created a plan where we could move key people to Poland.”
Under the previous government, the company faced significant regulatory challenges. In recent years, the government threatened to enforce laws effectively barring technology companies from employing contract workers, common among foreign competitors. A solution floated by the government was even more worrisome: creating a special I.T. association affiliated with a son of Mr. Yanukovych.
“It was a little bit scary for us,” Mr. Pavliv said.
Mr. Rushchyshyn, who runs nine garment factories, cited one rule that required commercial enterprises to turn a profit, which is not always possible in the real world.
“There was two years of crisis, and my costs used to be much higher than my income, you see?” he said. “So they can come and make me a penalty of a few millions.”
“We didn’t have enough radical reforms yet. We took Soviet law and just improve, improve, improve, but it’s not enough,” he said.
He said Ukraine still had an uneasy relationship with capitalism.
“Businessman, this is a bad word,” he said, adding, “I don’t call myself a businessman. I’m a work giver. People don’t understand this is the same thing.”
Перевод - украинский Український план розвитку
Кожен бізнесмен цієї тривожної про-європейської цитаделі, розташованої біля кордону з Польщею, має своє чітке уявлення про те, що необхідно зробити, аби Україна стала схожою на свою процвітаючу сусідку.
Для Ярослава Рущичина, власника швейної фабрики, це – відміна неадекватних норм, за якими інспектори накладають штрафи за зберігання обрізаної тканини та за заяви підприємця про понесені збитки.
Для Андрія Паліва, голови ІТ-компанії, це – удосконалення косної системи освіти для бізнесменів.
Для Наталії Смуток, керівника підприємства, що виробляє кольорову графічну продукцію для малювання та косметичних засобів, це – запуск антикорупційної кампанії. І це говорить жінка на дев’ятому місяці вагітності. https://www.facebook.com/natalia.smutok
Готовність Заходу вливати в українську економіку мільярди доларів може перетворитися на допомогу бандитизму. Ситуація не зміниться до того часу, доки керівництво не запустить структурні та регуляторні зміни.
Міжнародний валютний фонд, який на цьому тижні завершує роботу над своєю місією в Україні, очевидно, оголосить про необхідність реформ в якості умов для надання довгострокової допомоги. Економісти підкреслюють, що проблеми України – глибокі. Не дивлячись на те, що країна до цього часу залишається міцно пов’язаною зі своїм радянським минулим, намагається побудувати торгові відносини не лише з Росією.
Після розпаду Радянського Союзу за темпами розвитку Україна критично відставала від інших країн. Особливо від Польщі, своєї західної сусідки, що, будучи далеко не ідеальною, стала прикладом того, як швидко країна колишнього радянського блоку може модернізуватися.
Десятиліття після розпаду СРСР, стало зрозуміло, наскільки принципово різні тактики розвитку обрали для себе Україна і Польща обрали.
Будучи частиною Радянського Союзу, Україна, значною мірою аграрна держава, що лише пізніше стала індустріалізованою, звернулася до старої адміністративної системи з широко розповсюдженою корупцією та процвітаючою олігархією. Президент Росії Володимир Путін постійно тисне на Україну, «братську націю», змушує протистояти Заходу.
Подібно до Польщі, західний блок пострадянських держав, на яких Росія не здійснювала подібного до українського впливу, швидко позбувся свого комуністичного минулого і вийшов на шлях шокової терапії, приватизації державних підприємств та регулювання. Світовий банк назвав це Моделлю освітніх регіональних реформ.
Результат був вражаючим. Виробництво України, що значною мірою складається з продуктів аграрного ринку та металургії, впало після розпаду СРСР. Польща різко збільшила кількість експорту і зараз є значно більшим, ніж український при меншій кількості населення. Незважаючи на те, що останнім часом економічний ріст Польщі сповільнився, її ВВП на душу населення складає 13 тис дол., майже в три з половиною рази більший, ніж український.
У Львові за годину їзди від польського кордону ця різниця помітна, говорить пані Наталія Смуток та депутат Ірина Білик.
Віктор Халчинський, колишній журналіст, представник Українського Союзу Польського банку, говорить що ця різниця стала причиною розчарувань (непорозумінь):
«Це боляче. Ми знаємо, це сталося виключно через політику», - говорить Халчинський та додає, що доки наші країни почнуть реформування, Польща завершить їх.
Україну завжди стримувала політика. Значні енергетичні субсидії спричинили високий рівень споживання та залежність країни від російського газу, спустошивши державну казну. Пан Павлів говорить, що система державних університетів, які він називає «типово радянськими», була занадто гнучкою та дозволила проведення навчальних програм для керівників проектів, а виконавчій владі – введення додаткових несертифікованих курсів. Сільськогосподарська сфера країни, що колись була годівничкою усього Радянського Союзу, понесла значні збитки, оскільки продовжувала працювати за старими правилами, включаючи обмеження на продаж землі. Високі податки продовжували «викачувати» із бізнесу засоби до існування.
І зараз, країна перебуває у страху війни з Росією.
Пан Смуток, чия антикорупційна кампанія викликала сутичку між власниками регіонального бізнесу та працівниками митниці. Він говорить, що заворушення відбувалися «дуже близько до мого будинку. Я не боюся таких мізерних речей як корупція чи протистояння уряду».
Сьогодні переговори світових лідерів зосереджені на проблемах української ліквідності. Міністерство фінансів попереднього українського уряду стверджувало, що Україні необхідно надати 35 млрд дол. Фінансової допомоги. Новий уряд говорить, що ця цифра менша. За офіційними даними, до кінця наступного року Україна отримає близько 12 млрд кредиту, валютні резерви скорочуються.
Росія призупиняє видачу кредитних коштів Україні. Тому Європейські держави обіцяють їй допомогу у розмірі 15 млрд доларів, Сполучені Штати – 1 млрд доларів. Також українська влада сподівається отримати фінансову допомогу від МВФ.
Команда МВФ оцінює потреби країни та розмірковує над тим, що може завадити наданню фінансової допомоги. Аналітики очікують, що фонд буде закликати до скорочення бюджету, включаючи зменшення субсидій у сфері енергетики. Керівники європейських держав вимагають торгових ініціатив для підтримки українського експорту.
Виконавча влада Європи схвалює угоду про асоціацію України та Євросоюзу відкрити потоки західного капіталу та ринків, хоча не всі вони мають велике бажання вступити до Євросоюзу. Деякі бояться, що відкриті кордони можуть привнести дисбаланс, забираючи кращі кадри та дозволяючи більш стабільним закордонним конкурентам керувати їх бізнесом.
Павло Шеремета, новий міністр економічного розвитку, корінний львів’янин, говорить: «Найголовнішою проблемою є надмірний контроль, другою проблемою є те, що український ринок монополізований політиками та політичними угрупуваннями, партіями. Це є однієї з причин, чому закордонних інвесторів у більшості випадків приймають нерадо».
Третьою проблемою, за думкою міністра економіки, є українська судова система, котра «приймала політичні рішення, а не юридичні, що, певна річ, відлякувало інвесторів».
Львів навчився пристосовуватись до зміни правил, від Австро-Угорської імперії до фашизму та Радянського Союзу. Сьогодні його брущаті вулиці та величні церкви відображають це змішання стилів. В той час, як його називають найбільш європейським містом, націоналістичні заклики крайніх правих від партії Свобода продовжують лунати, не зважаючи уваги на історію антисемітизму. Атмосфера у місті була напруженою задовго до падіння уряду Януковича, але його меру, незалежному, з чесним іменем, вдавалося підтримувати порядок. У цьому виражалося бажання зберегти мир.
Пан Павлів, 36 років, прагне повернутися назад до Львова, маленької української силіконової долини. Хоча б колись.
Він керує IT компанією, на працює на аутсорсі, «N-iX», цифрові данні якої зберігаються у старій радянській телевізійній інформаційній системі з подібними до Google контактами. Тут є м’які крісла і тенісний столик. На офісних дверях красуються зображення американських мультфільмів, Спанч Боба та «Південний парк».
У ньому був присутній дух підприємця вже тоді, коли на шкільному подвір’ї продавав папери на машини, що брали участь у Радянських перегонах. Серед його останніх пригод – стар-тап з назвою ThickButtons, мобільний додаток, що збільшує символ на клавіатурі після того як визначає, який буде наступним.
Закордонні клієнти компанії «N-iX», на яких працює близько 150 людей, нервують.
«Наші клієнти занепокоєні, чи маємо ми екстрений бізнес-план, - говорить він. – Ми створили план, згідно якого могли б відправити ключових працівників до Польщі».
Під час правління старого уряду компанії часто стикалися з проблемами адміністрування. Останні роки уряд погрожував ефективним застосуванням закону, які б забороняли технологічним компаніям наймати працівників по контракту, спосіб, звичний для закордонних роботодавців. Рішення, прийняте урядом, було ще більш неприємним: створити спеціальну асоціацію, яку б очолив Янукович-молодший.
«Це нас трохи налякало», - говорить пан Павлів.
Ярослав Рушичинов, що очолює дев’ять швейних фабрик, цитує правило, що приватним підприємствам необхідно заробляти гроші, а у нашому світі це не завжди можливо.
«За два роки кризи наші витрати набагато більше ніж прибутки», - говорить він. – З часом сума може збільшитися до кількох мільйонів».
«У нас ще не було радикальних реформ. Ми перейняли радянське законодавство і лише, вдосконалювали, вдосконалювали та вдосконалювали Але цього недостатньо».
Пан Ярослав говорить, що Україна у досі перебуває у складних стосунках з капіталізмом:
«Бізнесмен – це погане слово. Я не називаю себе бізнесменом. Я роботодавець. Просто люди не розуміють що це одне й те саме».
More
Less
Стаж
Переводческий стаж, лет: 11. Дата регистрации на ProZ.com: May 2014.
Компетенция